Вишуканий ландшафтний дизайн з маленького ставка, альпійськими гірками, альтанками і химерної форми кущами і деревами все частіше і частіше можна побачити на різних за формою і розмірах заміських ділянках. Порівняно недавно на них почали з’являтися дерева химерної форми, які за схожість з давно відомими маленькими деревцями стали іменувати садовим бонсай.

В японській традиції садівництва подібні дерева мають назву нівакі і свої досить суворі канони формування.

Сад будь-якого розміру в Японії це не просто місце відпочинку і милування чудовим краєвидом з рослин. Це частина давньої культури, філософії, релігії і спосіб самопізнання. Тому зовнішній вигляд і місце розташування майже всіх дерев і чагарників несе певне смислове навантаження, в більшості випадків приховану від європейця.

Нівакі на відміну від бонсай, не обмежена по висоті і росте на відкритому просторі, а не в спеціальному контейнері (мисці). Тому нівакі не обмежують в поживних речовинах і не пересаджують. В іншому застосовуються практично ті ж техніки формування з використанням обрізки і установки розтяжок і розпірок.

Спочатку нівакі формувалися в японських дзен буддійських садах в Кіото і околицях, і для їх створення використовувалася місцева рослинність: сосна, клен і камелія. Але з часом нівакі стали формувати практично з усіх видів хвойних і листяних дерев японських островів, підбираючи для кожного найбільш підходящий стиль.

Прийшовши до Європи, традиція нівакі зіткнулася з іншою культурним середовищем і кліматичними умовами. Це зумовило інші естетичні канони і види дерев, що в результаті призвело до виникнення європейського нівакі або, як його частіше називають, садового бонсай.

Якщо розглядати ці відмінності в культурному аспекті, то японське нівакі прагне підкреслити вплив на дерево природних сил природи, а європейський садовий бонсай – торжество над природою людини.

З технічної точки зору відмінності виявляються в тому, що японці використовують тривалий процес обрізки гілок, а європейці більш швидкий метод стрижки «лап», який вони досить давно і добре освоїли при створенні топіарі . Також європейці більш розкуті щодо строгих канонів стилів, що призводить до виникнення нових форм і, в свою чергу, впливає на японське нівакі.

Призначення хвойних рослин в саду – виключно декоративне. І варто сказати, фігурна стрижка їм дуже навіть до лиця. Густа крона хвойних дозволяє створювати справжні шедеври топіарного мистецтва. Але перш ніж братися за ножиці, слід ретельно вивчити як, коли і які рослини піддаються стрижці. Якщо у вас немає часу або вмінь щоб виконати стрижку довірте цю справу спецілістам з компанії Gardener і ви завжди будете задоволені результатом свого вибору. Якщо ж ви все-таки вирішили детальніше ознайомитися з цим процесом вам варто знати декілька загальних порад щодо стрижки:

Основні критерії готовності до зрізки – це міцна і здорова рослина з густою сформованою кроною. Геометрію об`єкта найкраще підбирати виходячи з природних даних її росту. Наприклад, пірамідальну тую формують обрізанням у вигляді конуса, яйця або піраміди. Приземкуваті і округлі крони кущів тису та ялівцю простіше сформувати у вигляді бонсаю, кулі куба або трапеції. 

Стригти хвойні в саду можна з ранньої весни до середини осені. Головна умова – середній показник добової температури не повинен бути нижче + 2 ° С. Формуючу обрізку найкраще робити двічі-тричі за сезон – навесні, до початку росту пагонів, в кінці літа, і середина-кінець осені, щоб молоді пагони встигли здерев’яніти до настання зимових холодів. Не треба забувати, що у хвойних порід в період активного росту виділяється смола, тому терміни обрізки потрібно підбирати до кожного виду індивідуально.